ЛИСКІВСЬКА СІЛЬСЬКА БІБЛІОТЕКА

                                26 КВІТНЯ 2014р

На Чорнобиль журавлі летіли

                                           На Чорнобиль журавлі летіли,
                                           З вирію вертались навесні,
                                           Як сніжниця попелище біле
                                           Розвівалось в рідній стороні.

                                           Там згоріли гнізда і гніздечка,
                                           Поржавіла хвоя і трава,
                                           Журавлина крихітна вервечка
                                           Напиналась, наче тятева.

                                          

                                             Не було ні стогону, ні крику,
                                           Тільки пошум виморених крил.
                                           Журавлі несли печаль велику,
                                           Наче тінь невидимих могил.   

                                           Не спинились птиці на кордоні,
                                           Де всякає атом у пісок.
                                           І дивився батько з-під долоні,

                                    І ридала мати в небесах…

                                   

                                                    Д.Павличко

В історії нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Проте Чорнобиль і досі є незагоєною раною.

Ця трагедія забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців. її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління. Вона вважається найжахливішою катастрофою в історії людства. Ім’я їй —Чорнобиль. Жодна статистика не скаже, скільки людських доль понівечено чорнобильським смерчем, скільки ще ліквідаторів «дотлівають» у різних лікарнях, скільки їх уже відійшло у ВІЧНІСТЬ.

Сьогодні Чорнобиль для нас — це майже три з половиною мільйонів постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це майже 10 відсотків території, що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей із 129 населених пунктів, яким довелося залишити рідні домівки і переїхати в інші місця.

Про бійців, які несуть на собі карб Чорнобильського лиха, завжди дбають і пам’ятають колеги-пожежники. Адже з 289 перших вогнеборців, які пройшли горнило ЧАЕС, нині залишились працювати тільки декілька.

Пам’ять… Саме вона є рушієм еволюційного поступу в майбутнє й оберегом найвищих загальнолюдських цінностей. І якщо весь народ пам’ятатиме свою історію, він заслуговує на повагу, він вартий того, щоб дивитися у майбутнє. Внаслідок Чорнобильської катастрофи радіаційного забруднення зазнали 3,5 мільйона гектарів лісів України. На 157 тисячах гектарів заборонена будь-яка діяльність, у тому числі й полювання, риболовля та збирання грибів і ягід.

Надійні основи законодавчого забезпечення соціального захисту постраждалого населення закладено в Законі України від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Саме цим законом визначено основні положення щодо реалізації конституційного права постраждалих громадян на охорону їхнього життя та здоров’я. Після прийняття зазначеного Закону з державі широко розгорнуто роботу з розроблення та введення в дію підзаконних актів для реалізації визначених законодавством вимог та положень і, передусім, організації їх належного соціального захисту.

Потерпілі — це не лише люди, які безпосередньо зазнали горя, але й ми з вами. Бо Чорнобиль, більшою чи меншою мірою, торкнувся кожного з нас. Адже якби не аварія, то не було б настільки скалічених доль і стільки хвороб. А якби не люди, які пожертвували собою, щоб ліквідувати наслідки аварії, то не було б і всіх нас. Ми, українці, повинні пам’ятати і шанувати героїв, завдяки яким сьогодні живемо. Чорнобиль був, є і буде, а тому згадувати про нього потрібно не лише раз на рік, а робити це постійно. Бо, що б там не було, але ми всі маємо пряме відношення до трагедії. І відлуння Чорнобильських дзвонів буде чути ще не одне покоління.

Проходять роки. Чорнобильське лихо розчинилося у мальовничій природі України, у її духмяному    повітрі, у білосніжному цвітінні садів, у джерельних криницях. Життя триває…

  Проте, скільки б не пройшло часу, все одно чорнобильський біль чорною гіркотою осідає в душах українців, ця трагедія навіки оселилась у людських серцях. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Чорнобильська трагедія жорстоко нагадує нам про те, що люди ще не зовсім освоїли могутню енергію атома.

    Врятований світ – найкращий пам’ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам’ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи у людській історії не повторився Чорнобиль.